Я начну свой рассказ,
Для девчат и ребят,
Что у окон, у касс,
Очерёдно стоят.
И желают купить,
Продают свои души,
Счастливый билет,
Но кому это нужно?
А вот и ответ,
У стены, чуть живой,
В кулаке сжав билет,
Стоит парень смешной.
На вид молодой, перспективный пацан,
Я к нему подойду и спрошу его сам.
Ты жизнь всю потратил на этот билет,
Теперь расскажи, ты действительно рад?
Всё, что ты видишь - вагон и купе,
Твой поезд на скорости следует в ад.
Вагон-ресторан, свет нионовых ламп,
На тебе новый фрак и "ролекс" в кармане,
Ты в окруженьи прекраснейших дам,
За грешную душу и цента не дали.
Ты горд и упрям, ты в центре внимания,
Но следует поезд в один лишь конец,
Ты жаждешь любви, теплоты, понимания,
А жизнью соришь, как безумный глупец!
Тебе нужен форс, почёт и спиртовка,
Сейчас ты так пьян, что ведёшь свой парад,
Но поезд промчится ещё остановку,
А следущей будет: расплата и ад.
Глупец! Жизнь проходит! Сорви же стоп-кран,
Ведь поезд набрал нереальную скорость,
Не радуйся злату, что сыплет в карман,
Оно не вернёт ни здоровье, ни молодость.
Но ты слишком умён,
Чтоб словам моим верить,
Пройдут семь времён,
И захлопнуться двери.
И станет связным,
Последнее слово:
Шанс выжить один,
И не будет другого.
На этом, пожалуй, закончу рассказ,
Написанный мною, для умных ребят,
Билет продаётся у окон, у касс,
И каждый день поезд уносится в ад.
Комментарий автора: Это стихотворение немного бескомпромиссное, но наверное, так и надо. Буду рада, если это кому-то поможет. Господь с нами.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А вопрос в чём состоял? Комментарий автора: Вопрос лишь в вашем выборе стоит. Или вы берёте билет на поезд и тогда ваша песенка спета, или вы решаете идти по жизни с Богом и тогда ад вам не страшен:))).
Bсеволод
2010-05-21 09:36:27
Замечательный стих ! Да благословит вас Бог ! Комментарий автора: Спасибо огромное, вы первый, кто так хорошо о нём отозвался:).
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.